Ранні роки

Молодість

Отто фон Бісмарк народився 1 квітня 1815 року в Шенхаузені на Ельбі, був другим сином в родині, яка належала до династії Бісмарків. Його батько, Карл Вільгельм Фердінанд фон Бісмарк, був ротмістром та походив з родини юнкерів з Альтмарку. Мати, Луїза Вільгельміна, народжена Менкен, була донькою високопосадовця з Берліна та мала гарну освіту.

1816 року молода родина переїхала з маєтку в Шенхаузені до маєтку Ніфоф в окрузі Наугард (Новогард) в східній Померанії, де Отто фон Бісмарк провів перші роки свого дитинства.

Відмінність соціального походження батьків мала визначні наслідки для подальшого життя Бісмарка. Від батька він успадкував гордість за батьківщину, а від матері — прагнення до успіху. Мати хотіла, аби її сини не просто стали юнкерами, а стали на державну службу. Як згодом писав Бісмарк, саме через раціонально цілеспрямоване навчання його матері він ніколи не відчував себе вдома в батьківському будинку. І хоча його стосунки з матір'ю були прохолодними, до батька він ставився з любов'ю. Утім, Бісмарк був вдячний матері за те, що міг здобути освіту, що було нетипово для вихідця з села.

Початкова освіта

На відмінну від обов'язкового для сільської знаті навчання в кадетському корпусі, за наполяганням матері 1821 року шестирічного Бісмарка було відправлено до інтернату Пламана в Берлін. Цей інтернат, до якого прагнули відправити своїх дітей високопосадовці, було засновано в дусі Йоганна Генріха Песталоцці. На час навчання Бісмарка епоха реформ вже давно завершилась, а виховання спиралось на муштрування та німецький націоналізм. Перехід від дитячих ігор у рідному селі до життя в інтернаті з суворою дисципліною та примусом дався Бісмарку надзвичайно важко. У цей час чітко виявилось його небажання підкорятись авторитету.

1827 року Бісмарк переходить до гімназії імені Фрідріха Великого, з 1830 року і до випуску 1832 року навчається в берлінській гімназії «У сірого монастиря». Окрім давногрецької, яку Бісмарк вважав занадто складною, у навчанні він виявив здібності до вивчення мов, хоч і не завжди був старанним.

Релігійне виховання

Бісмарк належав до лютеранської конфесії. Релігійне виховання він отримав від Фрідріха Шлейермахера, який конфірмував шістнадцятирічного Бісмарка в берлінській церкві Святої Трійці. На той час Бісмарк майже не переймався питаннями релігії, та вважав, що на його погляди вплинув Гегель та Спіноза, а в спогадах бачив себе швидше деїстом або пантеїстом аніж віруючим християнином. Однак він ніколи не був атеїстом, навіть тоді, коли оточення його вважало за безбожного глузівника. Під час свого стажування 1836 року в листі своєму брату Бернарду він писав: «мені здається, що ти вважаєш мене не дуже розважливим, коли називаєш атеїстом». Віра увійшла в його життя після несподіваної смерті подруги Марії фон Таден-Тріґлаф.

Вища освіта

10 травня 1832 року, після завершення навчання в гімназії, у віці 16 років Бісмарк поступає до Геттінгенського університету де вивчає юриспрунденцію (1832—1833). Він послідовно уникав політичних непорозумінь через Липневу революцію 1830, тому не випадково, що Отто приєднався не до опозиційного на той час студентського братства Бурш, а до Керс Гановера Гьотінген. Згодом, аналізуючи власні спостереження він дійшов висновку, що тут йшлося про поєднання утопічності та браку виховання. З іншого боку, він відкидав вплив на себе ідей прусського монархізму. Він із захопленням вивчав історію та літературу, юриспруденція цікавила його менше. Єдиним академічним викладачем, який мав на нього вплив, був історик Арнольд Герман Людвіг Геерен, котрий в своїх лекціях окреслив схему міжнародних відносин. Близькі стосунки склались у Бісмарка з Джоном Мотлі, який став американським дипломатом та залишився близьким другом майбутнього німецького канцлера на все життя.

У листопаді 1833 року Бісмарк продовжив навчання в Берлінському Університеті Фрідріха-Вільгельма. 1835 року він склав перші державні іспити. Потім влаштовувався аускультатором у Берлінський міський суд. За власним бажанням перейшов із юридичної роботи на державну службу. Проходячи практику в Аахені 1836 року, він належав до компанії, яка збиралась навколо новеліста Карла Боремау Кюнцера в пивній Kaiserlichen Krone^[10]. Бісмарк нудьгував через офісну буденність під час практики в Аахені (в ті часи — вишуканий міжнародний курорт), в серпні 1836 року він закохався в Лауру Рассел, племінницю Герцога Камберлензького. Після роману з француженкою похилого віку влітку 1837 року Бісмарк подорожував Німеччиною із молоденькою англійкою, подругою Лаури. Через подорож він пропустив роботу на декілька тижнів більше встановленої 14-денної відпустки і був звільнений з практики.

Бісмарк був засмучений витратами на жінок та на додачу потрапив у борги через гру в казино. На декілька місяців він облишив свої службові справи. Згодом спробував продовжити практику в Потсдамі, але через декілька місяців звільнився з державної служби. Цей епізод зі свого життя Бісмарк пояснив тим, що не хотів бути гвинтиком у великій бюрократичній машині: «я хотів би займатись або музикою, яку я добре знаю, або взагалі нічим».